Україна славиться на весь світ своїми народними ремеслами. Історики звернули свою увагу на цей вид мистецтва відносно недавно – у ХХ столітті. Вчені не можуть точно сказати, коли з’явилося в’язання на території сучасної України.
Археологи зробили аналіз традиційного одягу українців і прийшли до висновку, що при виготовленні одягу були використані дві основні техніки – в’язання та плетіння.
Першими знайденими плетеними виробами були мережі та огорожі. Так само були знайдені знаряддя праці – голки і спиці. Перші знаряддя праці виготовляли з кістки і дерева. З часом техніка плетіння змінюється. Плетіння починають використовувати у виготовленні одягу.
В’язання активно використовувалося за часів Трипільської культури. На уламках посуду були знайдені уривки в’язаних виробів. Через деякий час почалося в’язання ритуальних виробів, жіночих головних уборів, сіточок для волосся.
Археологи знайшли перші мідні гачки для в’язання, датовані VII-VI ст. до н.е. У цей час самими популярними матеріалами для в’язання були льон, коноплі та шерсть. В’язані речі стають предметом торгівлі, їх продають грецьким колоніям, купцям з Індії та Персії.
У Х столітті в’язання стає ремеслом з центром у Києві. 
Сільські ремісники виготовляли в’язаний одяг для мешканців сіл, а міські орієнтувалися не тільки на місцеве населення, але й на приїжджих.
Національні традиції в’язання передавалися крізь століття. Українські умільці славляться виробами ручної роботи – одягом, шарфами, шкарпетками, хустками, шапочками, рукавицями. Крім одягу місцеві умільці виготовляють прикраси для дому – серветки, покривала і навіть плетені килими. Великою популярністю користуються плетені ікони. В Україні можна так само придбати в’язані сувеніри, іграшки, прикраси для одягу.
Ще недавно, коли людство не було поглинене телебаченням, інтернетом і сучасними розвагами, в’язання виконувало одну з провідних ролей в організації жіночого дозвілля.
За матеріалами:
Родинне гніздо – зелений туризм
This post is also available in: Russian
