"Бомбардувальники пряжею" одягають вулиці в в'язане графіті

XXI століття творить чудеса. Спочатку наші мами і бабусі навчилися користуватися мобільними телефонами, потім ризикнули познайомитися з комп’ютером, а зараз щосили прикрашають вулиці незвичайними графіті. Причому їх “жертвами” стають не тільки стіни і паркани, а й пам’ятники, лавки, ліхтарні стовпи, дерева і навіть квіткові клумби …

Звичайно, активістки не бігають по вулицях з авоськами, наповненими балончиками з фарбою. Графіті, яким захоплюються жінки, правда, переважно у великих містах Європи та Сполучених Штатів, не малюють, а в’яжуть. Називається це нове віяння “yarnbombing” або “urban knitting” (міське в’язання), а ті, хто захоплюється цим заняттям, звуться “yarnbombers” або “бомбардувальники пряжею”. Як правило, такі “бомбардувальники” об’єднуються в команди, і “на справу” виходять всі разом, або ж невеликими групами.

Вважається, що засновником “бомбардування пряжею” стала американка Магда Сейег, яка ще у 2005 році прикрасила двері свого магазину одягу в’язаним чохлом, викликавши бурю емоцій і цікавості у відвідувачів і масу позитивних відгуків. І їй прийшла в голову думка, що було б непогано прикрашати подібним чином і міські вулиці, площі та сквери. А заодно і знайдеться застосування невдалому в’язання, яке понуро порошиться будинку без діла. Рукодільниця зацікавила цією ідеєю своїх подруг, які створили клуб під назвою Knitta Please, і за чотири з гаком роки нарядили в в’язані костюмчики сотні лавок, ліхтарів, дерев, пам’ятників і дорожніх знаків не тільки у своїх містах, а й у сусідніх штатах.

Не знаю, як би наші городяни поставилися до стовпів і світлофорів, одягненим в різнобарвне в’язання, і як відреагували на людей, наряджали пам’ятники в строкаті “костюмчики”. Напевно, викликали б міліцію, попутно погрожуючи “порушників” штрафом за хуліганство. Або подзвонили б у психлікарню зі скаргою на те, що місто наповнили збожеволілі в’язальниці. А може, приєдналися б до забавного “флешмобу”. Тут вже, як то кажуть, – не перевіриш – не дізнаєшся. А як було б весело виходити на проспект, де замість сірих і похмурих ліхтарних стовпів рядами стоять яскраво-смугасті колони у в’язаних жилетках!